Коробко О. І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник
Прикро це і їхнім батькам. У багатьох із них проявляються ознаки невротизації, підвищеної втомлюваності, невротичні навички в поєднанні з інфантильною поведінкою.
Навчальні завдання повинні бути конкретними та короткотривалими із залученням прийомів, які дозволяють дитині маніпулювати предметами або їх замісниками малюнками, схемами. Після кожного торкання діти мають спробувати визначити той предмет, якого торкався ведучий. У 6-річному віці дитина психофізіологічне не готова до навчальної ситуації, коли діти повинні сидіти за партами, відповідати, коли викликають, суворо дотримуватися умов завдань; усе це потребує значного старання та концентрації уваги.
Коробко О. І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник - Рішення приймається з урахуванням того, що психологічної допомоги потребують діти, які відстають у певній сфері від вікової норми, а також діти, чий розвиток її випереджає. Розглянемо кілька найбільш поширених проблем такого плану.
Психокорекційна робота психолога з учнями молодшого шкільного віку. В 6-7 років зростає рухливість нервових процесів, відмічається більша ніж у дошкільників рівновага процесів збудження і гальмування , хоча ще процеси збудження переважають що характеризується непосидючістю, підвищеною емоційною збудливістю. Зростає функціональне значення другої сигнальної системи. В структурі психологічної готовності прийнято виділяти наступні компоненти за даними Л. Це ставлення дитини до школи, навчальної діяльності, вчителів, самого себе. Школа приваблює не лише зовнішніми сторонами, але можливістю отримувати нові знання, що передбачає розвиток пізнавальних інтересів; - розвиток емоційної сфери дитини. До початку навчання в дитини повинна бути досягнена порівняно хороша емоційна стійкість. Інтелектуальна готовність дитини до школи. Соціально — психологічна готовність до шкільного навчання. Для визначення готовності дитини до школи, проводяться групові та індивідуальні психодіагностичні дослідження, а саме: рівня інтелектуального розвитку, розвитку тонкої моторики руки, координації рухів рук і зору, вміння дитини малювати за зразком, розвиток довільності. Для реалізації цієї мети можна використовувати тест шкільної зрілості Керна — Йірасена, який включає Завд. За результатами тестування ми можемо оцінити різні сторони психічного розвитку дітей і розвиток моторики, вміння виконувати завдання за зразком, тобто характеризують довільність психічної діяльності. Ельконін спрямована на виявлення вміння уважно слухати і точно виконувати вказівки дорослого, правильно відтворювати на листі паперу задане спрямування ліній, самостійно діяти по завданню дорослого. Результати досліджень обговорюються на психолого- педагогічному консиліумі , так як класоводи можуть доповнити інформацію про успішність дітей, адаптацію в нових умовах навчання. Проводяться бесіди з батьками, за їх згоди психолог може проводити індивідуальну або групову корекційно — розвивальну роботу з їх дітьми. Індивідуальна психо — корекційна робота проводиться з однією дитиною, інколи більш ефективною є робота в групі — тому створюється група розвитку. Ідеально коли є система роботи: Психолог — вчитель — батьки. Необхідне обладнання, роздатковий матеріал. Формування елементів навчальної діяльності Навчальна діяльність — вищий рівень розвитку діяльності дітей порівняно з ігровою. Вона ставить і вищі вимоги до розвитку всіх психічних функцій, їх довільності, усвідомленості, що формується в тісному взаємозв'язку з розвитком мотиваційної та вольової сфер особистості дитини. Сформованість навчальної діяльності, насамперед, передбачає здатність орієнтуватися на певні правила виконання тих чи інших дій, сприймати ці правила не лише наочно, а й на рівні словесної інструкції. Довільність запам'ятовування, мислення, уваги дає змогу дитині утримувати інструкцію у свідомості й будувати на її основі план дій, дотримуватися його, здійснюючи самоконтроль і оцінку виконання поставленого перед нею завдання. Саме такий зміст має переважна більшість завдань, які дітям доводиться виконувати з самого початку навчання в школі. Тим часом чимало дітей під час виконання завдань зазнають труднощів, що, насамперед, не дає їм змоги працювати разом з класом. Подані нижче спеціальні завдання передбачають вправляння дітей в опануванні компонентів навчальної діяльності: 1 усвідомлення поставленого завдання; 2 орієнтації на певні правила та побудови на їх основі відповідного плану дій; 3 здійснення самоконтролю за його виконанням та оцінки кінцевого результату. Це завдання полягає в тому, що перед дитиною кладеться аркуш паперу в клітинку, на якому намальовані прапорці з дотриманням таких правил: держачок прапорця займає три клітинки, прапорець — дві, відстань між прапорцями — дві клітинки; в рядку чергуються червоні й зелені прапорці; держачок прапорця коричневий. У тебе є аркуш паперу і кольорові олівці. Намалюй на своєму аркуші такі самі прапорці, як тут підкреслене виділяється інтонацією. Зразок буде перед тобою, на нього можна дивитися під час малювання. Зразки диктантів: 1 одна клітинка вниз, одна клітинка праворуч, одна клітинка вгору, одна клітинка праворуч, одна клітинка вниз, одна клітинка праворуч, одна клітинка вгору, одна клітинка праворуч... Після того, як буде продиктовано певну кількість ланок, дитині пропонують продовжувати малювати візерунок Час малювання кожного візерунка можна не обмежувати: дитині треба дати змогу зробити помилки, спробувати їх виправити й надалі малювати правильно. Звичайно, можливості дітей у малюванні одного візерунка вичерпуються протягом кількох хвилин. Це завдання належить до складних, через те дітям, які недостатньо готові до навчання, особливо з труднощами зорово-моторної координації, воно може бути малодоступним. У таких випадках його доцільно поділити на простіші: а змальовувати візерунки зі зразка, а не під диктовку б після того, як дитина навчиться змальовувати зразки, їй пропонують малювати візерунки самостійно, використовуючи зразок із кількох ланок; в виконувати під диктовку найпростіші візерунки, поступово переходячи до складних. Додаток1 Програма корекції готовності до школиНапрям К-сть занять І. Розвиток тонкої моторики руки 20 II. Тренування концентрації та переключення уваги 31 1. Завдання по типу коректурних проб картинки 8 2. Коректурні проби 5 хв. Пошук чисел за таблицями Шульте 5 таблиць 5 4. Написання слова навпаки парта-атрап 10 III. Розвиток уваги, пам'яті, мислення 45 1. Проходження лабіринтів 3 4. Робота з кольоровими матрицями Равена 2 5. Об'єднання в групи предметів фрукти, овочі, одяг, меблі, тварини. Знаходження деталей, яких недостає і доповнення до цілого по Векслеру 1 8. Складання картинок к-сть частин збільшується. Конструювання мозаїк, наборів 4 12. Складання розповідей по серії сюжетних картинок. Корекція труднощів дітей у навчанні — складний і багатогранний процес. Він торкається не лише усунення чи пом'якшення недоліків їхньої навчально-пізнавальної діяльності, а й потребує вирішення особистісних проблем кожної дитини, гармонізації її ставлень до самої себе, ровесників і дорослих. Тому важливо, аби до корекційної роботи з дитиною залучалася не лише школа, а й сім'я. Важлива роль в організації корекції труднощівунавчанні школярів належить шкільному психологові. А він проводить, насамперед, діагностику інтелектуального й особистісного розвитку дітей і, виходячи з її результатів, стає консультантом педагога щодо побудови програми індивідуально спрямованої корекційно-розвивальної роботи з кожною дитиною, працює з сім'єю, де виховується дитина, яка має труднощі у навчанні , нарешті, — він здійснює окремі форми корекційної роботи з дітьми. Крім різнобічного діагностичного вивчення дитини, психолог. Успішність корекції труднощів у навчанні дітей залежить від того, наскільки тісно вона пов'язана з діагностикою і є її безпосереднім продовженням. Тому й говорять продіагностико-корекційну системуяк єдине ціле. Завдання діагностики — виявлення загальних, типових та індивідуальних особливостей дітей, що мають труднощі у навчанні, з метою врахування їх у педагогічному процесі. Без такої діагностичної основи корекція навчання дітей неприпустима і не може -бути успішною. Здійснювана наосліп, без урахування причин порушення навчальної діяльності кожної дитини та можливостей їх усунення відповідними методами педагогічного впливу, вона дискредитує саму ідею допомоги дітям із труднощами в навчанні. Якими конкретними способами можна виявити наявність чи рівень сформованості тих чи інших емпіричних характеристик? Емпіричні прояви Способи виявлення Адекватність сприйняття Здібності зорового сприйняття можна не вимірювати спеціально. Достатньо мати на увазі як фонову характеристику розуміння зображень на картинках. Вправи на сприйняття звуків мови. Через те вона більшою чи меншою міроюпотребує індивідуалізації навчального процесу. Тим часом в умовах великої наповнюваності класу в масовій школі та напруженого темпу вивчення програмового матеріалу можливості індивідуальної роботи з дітьми дуже обмежені. Вони бувають достатніми для тих учнів, які мають легкі порушення навчальної діяльності, пов'язані з недоліками переважно мотиваційної та емоційно-вольової сфер чи з вадами окремих функцій, наприклад, уваги, сенсомоторної координації, за належно сформованої пізнавальної діяльності в цілому. Недостатній розвиток мислення і мовлення,звуженість знань і уявлень про світ, емоційно-мотиваційнанезрілість зумовлюють неінформованість в них здатності довільно регулювати свою поведінку: усвідомлювати мету, послідовність дій, оцінюючи їх правильність. Це виявляється і в актуалізації необхідних знань для розв 'язання того чи іншого завдання і в пошукові оптимальних шляхів досягнення мети. Тому вони не завжди успішно користуються навіть тими знаннями і вміннями, які у них є. Низька научуваність - дитині важко скористатися новою інформацією, пов'язавши її з уже наявним досвідом. Фактори, які спричиняють ЗПР є різні інтоксикації, неблагополучна вагітність, ускладнені пологи, хвороби батьків, спадкові аномалії, нездорове економічне середовище, незадовільні соціальні умови тощо. ЗПР соматичного і психогенного походження піддаються корекції легше, а церебрально — органічного важче. Робота психолога з учнями із ЗПР має включати ігри, вправи, що спрямовані на формування вольової регуляції, здатності планувати діяльність, регуляції емоцій. Інша категорія дітей, що потребує психокорекції — педагогічно занедбані. В основі педагогічної занедбаності лежить соціальна незрілість особистості. Педагогічно занедбані характеризується бідністю інтелектуальних інтересів, недостатністю вищих потреб особистості. В психокорекційну програму рекомендується включати групові заняття із загального розвитку дітей, розширення кругозору. Встановлення причин, що зумовили труднощі у навчанні. Кожне завдання треба дрібнити на більш прості і допомагати учневі перейти від одного до іншого. Розглядати сюжетні малюнки і складати розповідати за їх змістом. Важливою стороною корекційних програм по розвитку довільності є формування функції планування. Ефективним прийомом тут являються спеціальні тренування. Імпульсивним дітям пропонується виконувати завдання з відстрочкою 10... Крім того, їх навчати конкретним правилам і прийомам аналізу завдання, контролю, вміння діяти за правилами. Ці вправи сприятимуть подальшому розвитку швидкості сприймання. Якщо дитина дає швидко неправильні відповіді, це свідчить про її підвищену імпульсивність. Таких дітей слід поступово навчати швидшого темпу розумових дій — наприклад, нормування часу за допомогою секундоміра. Дитина не може усвідомлено поставити перед собою мету позбутися від своїх психологічних проблем і порушень. Тільки тоді вона буде співпрацювати з психологом, коли їй це буде цікаво. Тому важливе використання ігрових моментів, особливо привабливих для дітей. Завдання Складання цілого зображення з окремих частин. Це завдання може мати багато варіантів, які ускладнюють його чи полегшують. Основний його зміст полягає в конструюванні на площині: складання. Чим більший набір зображень матиме психолог, тим цікавішою й різноманітнішою для дитини буде гра. Для цього знадобляться будь-які малюнки, наклеєні на картон і розрізані на кілька частин. Чим більше частин, тим складніше завдання. Воно ускладниться також, якщо змішати разом частинки різних зображень і запропонувати дитині знайти потрібні для відтворення якогось зображення. Найдоступнішим матеріалом можуть бути художні поштові листівки. Колекція таких листівок, розрізаних на частини, урізноманітнить завдання за змістом зображень. Для дітей із недостатньо сформованим сприйманням, особливо просторовими уявленнями, такі завдання можуть становити значні труднощі. Найпростішим завданням є складання окремого зображення наприклад, обличчя ляльки, фігури тварини, контури літака та ін. Можливі такі варіанти завдань: 1 складання зображення за уявленням. Даються частинки зображення і пропонується скласти з них ціле. За окремими деталями дитина має уявити те зображення, яке треба відтворити. Для цього потрібно мати два примірники зображень: Цілий і розрізаний. Перед дитиною кладеться ціле зображення та безладно розсипаються окремі його частини й пропонується скласти таке саме. Для корекційно-розвивальних занять із молодшими школярами кабінет шкільного психолога має устатковуватися достатньою кількістю різних дидактичних ігор і вправ. Звичайно, весь обсяг завдань і дидактичного матеріалу до них в одному посібнику подати неможливо. Ось деякі зразки, типові завдання, де показано їх розвивальні можливості, дано деякі методичні поради щодо їх використання. Психолог, який скористається цим матеріалом для практичної роботи, має до кожного типу завдань дібрати аналогічні, простіші, складніші. Цікаві й змістовні заняття з дітьми можливі за наявності багатьох однотипних завдань на різному дидактичному матеріалі. Розвиток сприймання та орієнтування в просторі Складання одночасно двох фігур різної величини : Для виконання цього завдання потрібно мати два однакові зображення різної величини, розрізані на однакові деталі і змішані. Процес складання відповідних фігур потребує, крім аналізу деталей за формою, ще й за величиною Вправа Складання візерунків з мозаїки. Це набір різнокольорових многокутників і спеціальної панелі, на якій вони закріплюються відповідно до заданого малюнка. Складність малюнка може регулюватися залежно від можливостей виконавців. За відсутності готових наборів можна виготовити. Для цієї гри придатні будь-які площинні зображення чи об'ємні фігури, іграшки, предмети побуту, які можна розкласти чи поставити в різному порядку. Наприклад, на столі викладається композиція: будиночок, праворуч ростуть квіти, ліворуч — ялина, перед будиночком — песик. Дитина уважно розглядає композицію. Потім вона заплющує очі або відходить вбік, а тим часом деталі композиції міняються місцями. Повернувшись, дитина має розповісти, що змінилося. Просторова орієнтація дітей особливо добре тренується, якщо в різному порядку розташовувати об'ємні предмети: іграшки, навчальне приладдя. Наприклад: на столі лежить книжка, праворуч від неї — олівець, зліва — ручка Непомітно для дитини предмети розкладають в іншому порядку. Розглянувши їх знову, дитина має пояснити, як вони тепер розміщені один відносно іншого. Предмети потрібно розміщувати так, щоб доводилося вживати різні прийменники:під, над, ззаду, збоку, спереду, зліва, справа,поряд. Добре, коли в грі бере участь кілька учнів, вони придумують завдання одне для одного, переміщуючи предмети. Вправа Орієнтування у просторі за інструкцією. Грати можна в кімнаті, ще краще — у дворі, в саду з групою дітей. Наприклад, хтось із учасників гри ховає за деревом м'яч. Складність маршруту й відповідно — інструкції залежать від можливостей дітей її виконати. Спочатку інструкцію дає дорослий. Потім свої інструкції діти можуть давати одне одному по черзі.
Адекватний корекційно-розвивальний підхід можливий за умови, що дорослі глибоко розуміють особливості розвитку гіперактивної дитини, приймають її такою, яка вона є, беруть на себе відповідальність за її розвиток і послідовно здійснюють необхідні виховні заходи. Просування в самоорганізації гіперактивних дітей можливе за умови, що вимоги, які до неї висувають дорослі, чіткі, послідовні й узгоджені. Діти висловлюють свою думку про те, що спричинило радісний настрій у того, кому допомогли, кому вибачили, з ким чимось поділилися. Обраний школою напрямок висуває нові вимоги до психологічної служби. Сором'язливість легко виявляється в ситуації спілкування дитини з однолітками, педагогами та малознайомими людьми. Поки дитина думає, що вона добре вчиться, в неї зберігається прагнення вчитися. Низький рівень концентрації стійкості уваги.