Лялечка і Мацько (fb2)
Він і Борсук Джума трохи постояли перед лисовими картинами і, сипнувши під ніс лисову якогось порошку, щезли. Один из немногих примеров того, как умело подобранное место украшает, дополняет и насыщает цветами и красками все произведение. Вони ступили на стежку й обоє зіщулились від холодного дотику краплин, які струшувало листя.
Ці мальовидла користувались великим попитом серед вовків. І хоч риби в ній було сила-силенна, лис не мав такого знаряддя, як дід. Вона мала повно роботи, і онук хіба їй заважав.
Лялечка і Мацько (fb2) - Я втечу до лісу і буду жити на сонячній галявині.
РОЗДІЛ І, з якого випливає, що краще мати велосипед, ніж іграшкову автомашину, сховану на дні маминої валізки Після короткої червневої зливи садок ніяк не міг заспокоїтись. Поміж яблунями вела стежка до хати, і на неї з тремтливих гілок безупинно скочувались холодні дощові краплі. Десь втомлено цвірінькнула пташка. Сонце виглянуло з-за хмар, і від його променів засяяла яскраво помальована в помаранчевий колір стіна. Якраз в цей час, полохаючи качок, що радо мокли в калюжі, по вулиці проїхала легкова автомашина. Та ось на поріг вийшла старша віком жінка і радісно побігла їм назустріч. А я вже чекаю! Бабця кинулась його обнімати: — Гарнесенький ти мій! В хаті мама поставила валізку і втомлено сіла. Уявляєш, мамо, довелося таксисту платити і за зворотну дорогу! Але для мене головне, аби дитині було добре. Вона простягнула руку, щоб погладити сина по голівці, але той, сміючись, ухилився. Мама і бабця розуміюче переглянулись, насилу стримуючи посмішку. Хлопець пропустив їхні слова повз вуха. Не знайшовши нічого цікавого в хаті, він взявся торгати замок валізки. Вона якраз зняла босоніжки на високому каблуці і з насолодою поставила ноги на прохолодну підлогу. Вона на самому дні. А зараз помиємо руки і будемо обідати,— розважливо сказала бабця. Чекай, я завтра поїду і тебе залишу! Захочеш ще мене побачити... Мама трохи розгубилась, і на чоло їй набігла зморшка. У неї було гарне лице, ще зовсім молоде, але іноді жваві очі нерухомо застигали і вдало використана косметика не могла приховати безпомічного і розгубленого виразу, властивого багатьом самотнім жінкам. Олег сів у рипуче крісло і почав розгойдуватись. Поки з нього повиперала, поки поскладала... Ще на роботу їздила по гроші. А йому хоч би що! Я з нього ока не спущу,— запевнила бабця. Жінка на те лише посміхнулась. Потім встала і заходилася ритись у валізці. А то нам їсти. За столом бабця почала розмову. Жінка похмуро поклала виделку. Як же можна отак зразу... Приїдемо з моря, там побачимо! Як не зразу, то знов те саме буде... За розведеною, та ще й з дитиною, ніхто бігати не хоче. Хлопчик пив молоко з фарфорового горнятка, на якому була картинка з клоуном. Він провів її очима аж до вікна, за яким зеленів сад, а за садом теж мало щось бути, певно, вулиця, а може, інший сад. Що, я мала довіку мучитись з тим ідіотом? Мама вимовила ці слова і з острахом глянула на малого. Той, опустивши очі, пив малесенькими ковтками молоко, щоб надовше вистачило. Йому і хотілось, і не хотілось побігти надвір, на вулицю, де вже галасували якісь діти. Хлопчик боявся відняти чашку від рота і вдавав, що дуже зайнятий. Мама з бабцею говорили між собою, а потім прийшла сусідка і стала оглядати хлопця з усіх боків, навіщось спльовуючи. Тьху-тьху, щоб не вректи! Тільки стати й дивитися! На те хлопчик відповів, як завжди; — Я не лялечка, а Олег. Сусідка аж сплеснула руками від захвату. Через хвилину і вона забула про нього. Хлопчик сидів з горнятком, на якому був намальований веселий клоун в куртці з великими червоними ґудзиками. Молока в горнятку не було вже ні крапельки. Хлопчик зітхнув і поставив його на стіл. Попід хатою щось зашуміло і майнув хлопець на велосипеді, без сорочки, в одній майці. РОЗДІЛ II, з якого читач дізнається, хто такий Мацько і чому він раптом став боротися з дикими інстинктами, а також дещо про сонячну галявину Мацько був найчарівніший з лисів, які коли-небудь жили в цьому лісі. Коли він серед ночі навідував курей, яких хазяї зачиняли у вельми незручних курятниках, то ті здіймали такий галас, що лисові аж ставало незручно. Ясна річ, він не міг одразу взяти всіх, як би вони цього не бажали. Тому навідувався почастіше до своїх любеньких курочок. В селі їх було багато, а він тільки один, найчарівніший і найкрасивіший лис. Від собак і людей Мацько тримався подалі, надто дорожив своїм елегантним золотистим убранням, а особливо пишним хвостом з білим кінчиком, наче вмоченим у солодку сметанку. Лапки у нього були темно-коричневі до колін. Інколи лисові не щастило. Тоді він похмуро перебавлявся дрібними лісовими мишами, закусуючи суницями. Цим він різнився від усіх лисів. Правда, в дитинстві матуся розповідала йому про одного лиса, котрого звали Марчелло і котрий страшенно любив співаки, досяг найвидатніших успіхів у цьому виді мистецтва. Історія ця була дуже повчальною, одначе лис, підрісши, все-таки захотів прославити їхній лисячий рід. У виборі покликання велику роль відіграла одна знайома — Сорока, що взимку жила у своїй міській квартирі з усіма зручностями, а навесні і влітку вилітала на дачу в ліс. За ці витончені делікатеси Сорока іноді удостоювала лиса честі бути її співрозмовником у інтелектуальних бесідах на теми світського життя, мистецтва та сучасної моди. Правда, Мацько в душі не поділяв її захоплення нумізматикою та ювелірними речами, але вголос не висловлювався. Лис все-таки мав трохи інтелекту та й у разі чого міг захистити її від чоловіка, цієї посередності, що волочилася хтозна-де і з ким, а коли поверталась, то влаштовувала сімейний скандал. Щоб підлеститись, вона подарувала лисові гарні окуляри з синіми скельцями. Сороці вони були завеликі. Лис був у захопленні. Власне, з цього почались його нещастя. Про це ми розповімо трохи згодом, а зараз давайте доглянемо на лиса в найщасливіші хвилини його життя, коли він лежить на своїй сонячній галявині й тішиться спокоєм і самотою, знаючи, що ніхто в нього не стрельне з-за куща і не вилає останніми словами. Їхній ліс — заповідник. Як добре лежати в зеленій соковитій траві під ласкавими сонячними променями, дивитись на хмарки, що неквапливо простують небом! І знати, що нікуди тобі не треба спішити і можна лежати тут цілий день і цілу ніч, а потім знову день і ніч. Правда, Мацькові вистачало однієї-двох годин, адже був вельми зайнятим лисом. Але зараз він лежить, закинувши лапу за лапу, ліниво помахує хвостом з білим кінчиком, ніби вмоченим у солодку сметанку, і задоволено мружиться від сонця. Іноді піднімає догори вуха і вслухається в лісовий шум. Мало що може трапитись!.. Отож коли Сорока подарувала нашому лисові окуляри і він вперше глянув на світ крізь синє скло, то був настільки вражений побаченим, що втратив сон і апетит. Спочатку йому здалось, ніби він потрапив у якийсь інший світ, небезпечний і загадковий. Мацько зняв окуляри, і все стало на свої місця. Він знову надягнув їх і опинився у тому самому загадковому і небезпечному світі. Так знімав і надягав окуляри до тих пір, доки в голові у нього геть не перемішався світ крізь окуляри і світ без окулярів. Лис очманіло сидів на порозі свого житла, доки не стемніло. Цілу ніч Мацько крутився на постелі, не пішов навіть до своїх любеньких курочок. Йому весь час здавалось, що він заблукає і не знайде дороги до села, а якщо і знайде, то не втрапить туди, куди слід. Лис одразу накинувсь на неї і був би проковтнув, коли б Сорока не злетіла вище! Ординарним лисом, до того ж ледачим і жадібним. Я тобі, можна сказати, відчинила двері в світ культури. Що з того, що в тебе все перемішалось у голові? Може, це є якраз перший прояв геніальності? Але коли ти не можеш піднятися над мирською суєтою і посередністю, коли ти... Вона знялась і полетіла в глиб лісу, повертаючи за вітром свій трохи поскубаний хвіст. Наївний, довірливий лис навіть не підозрівав, наскільки глибоко западуть йому в душу слова Сороки. Голова в нього паморочилась від голоду, і він, щоб підкріпити сили, подався шукати мишей. І миша йому зовсім не посмакувала. Заради Сороки, і тільки заради неї, він, ризикуючи власним життям, подався вночі на село, і ранком Сорока смачно поснідала курячими тельбушками. Першу свою картину Мацько намалював за один день.
Сусідка аж сплеснула руками від захвату. Той задрімав було у холодку і прийшов з розкуйовдженою головою, в одних трусах. Мацьку не вистачало свободи. Художник Мацько лис хоче показали свої картини, написані в новій для Лісу манері, і запрошує всіх бажаючих оглянути виставку в післяобідній час. Іноді піднімає догори вушка й вслухається в лісовий шум. Падав дощ, а це означало, що на річку вони не підуть. Тобі грошей треба… За столом бабця почала обережну розмову, краєм ока наглядаючи за хлопчиком: — І що з цього буде, донечко?